Субота, 25.11.2017, 14:18
  ЕНВК "ДНЗ-ЗНЗ" №9 Енергодарської міської ради Запорізької області
Приветствую Вас Гість | RSS
Главная >>> Регистрация Вход
Меню сайту

Наші блоги
Блог вчителя анлійської мови Лисенко М.В.
Блог вчителів початкових класів
Блог вихователів ГПД
Блог психологической службы ЭУВК№9
Блог Скирди О.П. Акварель-ка"
Блог 3-А класу "Затейники-2015"
Блог 3-Б класу "Муравьишки new"
Блог 4-А класу "Лучики"
Блог 4-Б класу "Неугомон"
Блог 1-Б класу "Веселка"
Блог 2-А класу "Дружные ребята"
Блог 2-Б класу "Искорки"
Сайт учителя-логопеда Башаковой Елены Васильевны
Блог Діденко Ю.В. "Территория здоровья"
Блог "Методичне об'єднання для вихователів старших груп"
Блог вчителя фізичної культури Лебідь О.В. "Максимум"
Блог Калугіної Н.В. "Волшебный мир музыки"

Допомога

Навчальні заклади
ЕНВК №1
ЕЗОШ №2
ЕБГ"Гармонія"
ЕЗОШ №4
ЕНВК №5
ЕЗОШ №6
ЕЗОШ №7
ЕБЛ
ЕНВК"ЗНЗ-МНВК"
ДНЗ №4
ДНЗ №10
ДНЗ №13
ЕМАН
ЦТКС

С Т О Р І Н К А   Ч Е Т В Е Р Т А: Т.Г.Шевченко - художник  

     Інсценізація :

Яринка : Тарасе! Я на хвилиночку забігла до тебе. Ось твоя свитка , полатана вже.

Тарас : ( бере вузлик ) Спасибі , Яринко , хоч  ти мене не забуваєш.

Яринка : То давай, я тобі ще й сорочку виперу , зашию.

      -  Не треба , я сам.

      -  Тарасику , а в тебе є малюнки? Покажи.

      -  Добре , тільки тобі , сестричко. (показує дощечку з малюнками) Ось наша хата.

      -   Дуже схожа. Невже це ти сам? А чого на дощечці ?

      -   Паперу не було. Дяк не давав. Обіцяв вчити малювати . А ….. . Хіба йому болить голова за мене ? Тільки п є та шмагає мене різками.

      -   І зараз ? ( Тарас киває головою ) То хай йому грець. Вертайся додому.

   -   А там що?
   ( Яринка виходить. Тарас сидить зажурений ) :

 

Нудно мені , тяжко. Що маю робити ?

Молитися Богу ? Так думка не та.

Не рад би , єй Богу , не рад би журитись ,

Та лихо спіткало , а я сирота.

Нема кому в світі порадоньки дати ,

Нема з ким прокляту журбу розділить ,

Ніхто не пригорне , як рідная мати ,

Ніхто не спитає , що в тебе болить ?

 

Читання статті дітьми. Розгляд та коментування ілюстрацій.

С Т О Р І Н К А  П' Я Т А :  Вшанування пам’яті Т .Г. Шевченка.

     -  Тяжке життя підірвало здоров я Т.Г.Шевченка. Він тяжко захворів і помер.

Справжній співець свого народу , знедоленої України прожив всього 47 років. Перед смертю заповідав :

                Як помру то поховайте….

( Діти читають з посібника ). Слухання  виконання «Заповіту» під гітару.

     -  Сьогодні прозвучало багато віршів Т.Г.Шевченко, а тепер і спробуємо самі скласти вірш про поета:

       -   заповіт

    -   не забудьте

    -   сотня літ

    -   буде

Народ шанує Т.Г.Шевченка. Його пісні, його думи в Україні повік не забудуть. Йому поставленні пам’ятники, його ім'ям названі вулиці, парки, школи (розповіді супроводжуються показом ілюстрацій)

Діти: Любий наш Кобзарю!

           на землю, кров’ю ворога политу,

           свободи сонце дивиться з висот

           і пам'ятники з бронзи і граніту

           тобі поставив вдячний твій народ.

           І дорослі і діти всі сюди ідуть.

           І найкращі квіти Кобзарю несуть(до портрета кладуть квіти)

     -  Перед тим, як перегорнути останню сторінку нашого журналу і буди переконаними, що ви поповнили свої знання про життя і творчість Т.Г.Шевченка, підведемо підсумки і заповнимо кросворд.

1.       Ім'я старшої сестри Тараса Шевченко (Катерина)

2.       Назва села, де народився Тарас (Моринці)

3.       Назва місяця в якому народився Тарас (березень)

4.       Назва останнього вірша (Заповіт)

5.       Ім'я діда Тараса (Іван)

6.       Ім'я батька Тараса Шевченко (Григорій)

Підсумок уроку.

Домашнє завдання.

 

              Додатковий матеріал

С Т О Р І Н К А   П Е Р Ш А . Дитячі роки Т.Г.Шевченка.

Народився Тарас Шевченко в селі Моринці на Черкащині у бідній родині 196 років тому. Батька Тараса звали Григорій Іванович, а матір – Катерина Якимівна.
Жили вони в злиднях, багато працювали, щоб прогодувати сім’ю, а сім’я була чималенька – п’ять сестричок Тарасових і двоє братів. А звали їх: Катерина, Ярина, три Марії, Микита і Йосип.
Старша сестра Катерина була Тарасові за няню. Вона доглядала меншеньких дітей, годувала їх, коли батьки працювали на панському полі, поралася в хаті й надворі. Тарас дуже любив свою сестричку-няню, слухався її. Він був допитливий, вразливий, усім цікавився. Любив малий Тарас бавитися з дітворою, а ще більше слухати казки, пісні. Прийде, бувало, мати з роботи, сяде відпочивати, згорнувши свої натруджені за день руки, а він до неї горнеться, просить казку розказати, пісню заспівати. А ще більше любив Тарас розповіді діда Івана Шевченка. Слухати його збиралася не тільки сім’я Шевченків, а й багато сусідів. Дідусь розповідав про героїв, які боролися за правду, за краще життя простих людей, розповідав про повстання селян-кріпаків проти панів. Оповідання діда Івана будили у Тараса думи про долю кріпаків.
Ріс Тарас і все від матері та діда Івана в голову клав. А коли виріс, то сам почав складати вірші, які народ співає, як свої рідні пісні. Батько і мати поетові, його дід були просто бідні селяни, кріпаки.

С  Т О Р І Н К А   Д Р У Г А:   Шевченко -поет.

Коли Тарас був малий, він любив слухати пісні про народ, його життя. Ці пісні співали дідусі і грали на кобзі. Їх називали кобзарями. А Шевченко писав вірші про народ і тому назвав свою книгу «Кобзар».

Вітер віє-повіває,

По полю гуляє.

На могилі кобзар сидить

Та на кобзі грає.

Кругом його степ, як море

Широке, синіє;

Кругом хвилі як ті гори ні землі ні неба

Серце мліє а Козакам того тільки й треба  

Пливуть собі та співають рибалка літає

А попереду Отаман веде куди знає.

 

Встала весна, чорну землю

Сонну розбудила,

Уквітчала її рястом,

Барвінком укрила.

А на полі жайворонок,

Соловейко в гаї -

Землю, убрану весною,

Вранці зустрічають.

 

Сонце заходить, гори чорніють,

Пташечка тихне, поле німіє,

Радіють люде, що одпочинуть,

А я дивлюся... і серцем лину

В темний садочок на Україну.

 

А іноді така печаль

Оступить душу, аж заплачу,

А ще, до того, як побачу

Малого хлопчика в селі.

Мов одірвалось од гіллі,

Одно-однісіньке під тином

Сидить собі в старій ряднині.

Мені здається, що се я,

Що це ж та молодість моя.

 

І досі сниться: вийшла з хати

Веселая, сміючись, мати,

Цілує діда і дитя,

Аж тричі весело цілує,

Прийма на руки, і годує,

І спать несе. А дід сидить.

 

Тече вода із-за гаю

Та попід горою.

Хлюпощуться качаточка

Помеж осокою.

А качечка випливає

З качуром за ними,

Ловить ряску, розмовляє

З дітками своїми.

 

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі.

С Т О Р І Н К А    Т Р Е Т Я:    Музична

Зоре моя вечірняя, 

Зійди над горою, 

Поговорим тихесенько 

В неволі з тобою.

 Розкажи, як за горою 

Сонечко сідає, 

Як у Дніпра веселочка 

Воду позичає.

 

Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

Любо, любо стало,

Пташечка зраділа

І защебетала.

 

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть.

Сім’я вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає.

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Так соловейко не дaє.

 

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі,

Горами хвилю підійма.

С Т О Р І Н К А   Ч Е Т В Е Р Т А: Т.Г.Шевченко - художник 

Потяг до малювання виявився у Тараса змалку. Прагнення навчитися малювати водило сироту по селах у пошуках вчителя. За цей час Тарас дечому навчився. Захоплення малюванням дорого коштувало Тарасу. Він був змушений займатися улюбленою справою таємно від пана. Коли злочин викривали, доводилося зносити жорстоку кару. Але ніяка кара не могла його зламати.

Доля Тараса круто змінилася у Петербурзі де він опинився зі своїм паном коли йому минуло 17років.

Перші самостійні мистецькі спроби Шевченка були зроблені в жанрі портрета. Позували йому переважно кріпаки. Малював Тарас і автопортрети та важке життя знедолених людей.

С Т О Р І Н К А  П' Я Т А :  Вшанування пам’яті Т .Г. Шевченка.

Як умру, то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

 

Світає,

                           край          палає,

                                  в темнім   

                           Сонце              .

                           Тихесенько          віє,

                           Степи,                мріть,

                           між           над         

                                 зеленіють.

                           Сади рясні              ,

                           тополі по      

                                собі, мов       … ,

                           розмовляють з             .

 

….     заповіт

….     не забудьте

….     сотня літ

….     буде

<<<
Корисне

Україна заговорить

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 380

Календар
«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Інтелект. конкурси

Архів

Copyright MyCorp © 2017 Безкоштовний хостинг uCoz